“Купіть букет, жіночко”,- звернулась до мене продавщиця у підземному переході. – Дивіться, які гарні чорнобривці.
То ж - мамині квіти!” Я зупинилась:
“Як гарно ви сказали: «мамині
квіти», хіба ж можна втриматись і не купити. “ Біля метро мене зустрічає донька:
“О, бабусині улюблені чорнобривці! В неї завжди влітку стояв букет на столі. ” Я
засміялась: “От і квітникарка так сказала – мамині квіти. І мами моєї, і моєї бабусі, а тепер і мої
улюблені квіти. ” Заходимо до під”їзду. Сусідка, притримуючи нам ліфт, захоплено
вигукує: “Які у вас гарні чорнобривці! Це моєї мами улюблені квіти!”
Ми з донькою в
один голос: «От і квітникарка так сказала: мамині
квіти». Поставила букет на кухонний
стіл і виглянула в
вікно. А попід балконами – чорнобривці, чорнобривці . Ніжні,
пахучі і нев’янучі, як наші мами. Отак з’явився
цей натюрморт. Дарую його всім мамам.
Світлана Маміна
