Поздравления от друзей с профессиональным праздником .

Как часто мы произносим цитаты, крылатые фразы, не задумываясь об их происхождении. Например, всем нам знакомо выражение "яйца выеденного не стоит". Так говорят о чем-то пустяковом, мелком, ненужном. А ведь это выражение позаимствовано у Джонатана Свифта в его замечательном сатирическом романе "Путешествие Гулливера", где говорится о кровопролитной войне, поводом для которой послужил спор о том, с какого конца – тупого или острого – разбивать яйца. Многие считают этот роман детской литературой, но это не так. Мне кажется, любой взрослый человек, прочитав его, обнаружит массу интересного для себя, так как там, в аллегорической форме, сатирически, изображается и государственное устройство современной Свифту Англии, да и сущность человека со всеми его слабостями и недостатками. А недавно я перечла "Маленького принца" Антуана де Сент-Экзюпери, потому что вспомнила его знаменитую фразу " Ты навсегда в ответе за всех, кого приручил". И открыла для себя много нового.  "Это по-настоящему полезно, потому что красиво", " Себя судить куда труднее, чем других. Если ты сумеешь правильно судить себя, значит, ты поистине мудр". Вчера я посмотрела в зеркало и загрустила, заметив след времени, а потом вспомнила Есенина  "Коль нет цветов среди зимы, так и грустить о них не надо" – и улыбнулась.  Чем не психотерапия! Как жаль, что мы пропускаем много интересного в жизни, и хорошую литературу в том числе. И как замечательно, что библиотеки дают нам возможность познакомиться с превосходными книгами. Я поздравляю всех библиотечных работников с профессиональным праздником и очень благодарна за ту мудрость и свет, которые вы нам приносите. Пусть читателей у вас, друзья, будет много! А также счастья, здоровья и денег!

 

Светлана Василенко, ведущий специалист архива Федерации профсоюзов Украины и постоянная читательница нашей библиотеки и блога.

Не стесняйтесь делать добро.

    В интернет сообществе Фотодом,  можно встретить много интересных творческих людей, увлеченных фотографией.  На этом сайте фотографы не только выставляют свои работы, но и обмениваются информацией, помогают друг другу подняться по ступеням мастерства, дают полезные советы. Общий интерес настолько сближает, что люди  делятся не  только своими достижениями, но и неприятностями, а иногда просят о помощи. По просьбе моих  друзей-фотодомовцев,  даю ссылку на   интернетстраницу, где они рассказывают о беде, постигшей их. http://www.photodom.com/photo/2472070.   Когда-то я смотрела по телевизору передачу о больном ребенке,  и мама его сказала: «Мы посчитали, если каждый неравнодушный человек в нашей стране перечислит  5 гривен, мой ребенок будет жить». Подумайте, это всего лишь пачка сигарет.   Никто не застрахован от беды, но пока есть человеческая доброта и участие, нас не сломать. 

Всем желаю здоровья! 

Светлана Мамина

Мамині квіти.

“Купіть букет, жіночко”,- звернулась до мене продавщиця  у підземному переході. – Дивіться, які  гарні  чорнобривці. То ж - мамині квіти!”  Я зупинилась: “Як гарно ви сказали: «мамині квіти», хіба ж можна втриматись і не купити. “ Біля метро мене зустрічає донька: “О, бабусині улюблені чорнобривці! В неї завжди влітку стояв букет на столі. ” Я засміялась: “От і квітникарка так сказала – мамині квіти.  І мами моєї, і моєї бабусі, а тепер і мої улюблені квіти. ”  Заходимо до під”їзду. Сусідка, притримуючи нам ліфт, захоплено вигукує:  “Які у вас гарні чорнобривці! Це моєї мами улюблені квіти!”  Ми з донькою в один голос: «От і квітникарка так сказала:   мамині квіти». Поставила  букет на кухонний  стіл і виглянула в вікно. А попід балконами – чорнобривці, чорнобривці .  Ніжні, пахучі  і нев’янучі, як наші мами. Отак з’явився цей натюрморт. Дарую його всім мамам.

Світлана Маміна

Великий майстер.

Сегодня, 27 августа, Богдан Ступка отметил бы свой  день рождения. Украина впервые отмечает день рождения Богдана Ступки без него. До сих пор не верится, что Богдана Сильвестровича нет с нами. Но в среду исполнится уже 40 дней, как он покинул этот мир. Сегодня же любимому актеру исполнилось бы 71.

КИЇВ, ЯКИЙ Я ЛЮБЛЮ.

 Я люблю Київ! Ну що ж, заперечите ви.  Кожен може так сказати про рідне місто: я люблю Париж...    я люблю Чернігів....я люблю Конотоп... Хвилинку! Як кажуть – нічого особистого. Київ справді найкраще місто на Землі і я спробую вам це довести. Може тому, що я часто дивлюсь на Київ через оптичний прилад фотоапарату, мені видно те, що людям не завжди бракує часу розгледіти. Я дуже люблю, коли цвітуть каштани і йде дощ. На асфальті з`являються такі бульбашки і в кожній біленька квіточка. І, обов`язково,  якась дівчина зніме босоніжки і йтиме босоніж, тому що в Києві весною йдуть теплі дощі. Я це обожнюю. Я люблю Володимирську гірку восени, коли схили до самого Дніпра  стають 

різнобарвними: жовтими червоними, зеленими. А в центрі Володимир з хрестом.  Місце, насправді, сакральне. Там часто можна зустріти людей, які стоять обличчям до сонця, мабуть спілкуються з Космосом.  Я люблю Андріївський узвіз. Недавно я переглянула фільм «Дні Турбіних» і згадала, яким він був тридцять років тому. Таким я його також люблю, в своїй пам`яті. Дуже люблю гуляти на території Софії. Надзвичайні почуття охоплюють тебе у цьому святому місці. Лавру люблю відвідувати, коли цвітуть вишні. А парки міста неповторні, коли  снігопад перетворює їх в казкові дрімучі ліси. Цього року якраз була така зима. Я люблю киян. Вони щиросерді і відкриті. Недавно я стала свідком, коли літній чоловік не міг підняти валізу по східцях, і тут же якийсь юнак запропонував йому свою допомогу. Я просто пишаюсь своїм земляком!  Я люблю бабусь, які сидять на 

лавках, біля будинків. Вони знають так багато. Вони знають все. І майже про всіх. Ну, про своїх сусідів точно знають все. Влітку, коли відкрите вікно, я дуже люблю дзвінкі крики дітвори. Люблю тому, що це літо, канікули, мир і щастя. Я просто обожнюю  «Макдональдс» на Хрещатику. Там така чудова кава з круасанами, і дівчата так приємно усміхаються і говорять «Доброго  ранку». І ранок зразу стає добрим! А перепічка на вулиці Богдана Хмельницького! Я вже й не пам`ятаю скільки десятиліть за нею стоїть черга. Коли ми там зустрічаємось з подругою, обов`язково  купуємо собі перепічку, навіть якщо і не голодні. Це вже ритуал! Я люблю дзвінок трамваю на повороті, вранці-рано, коли ще тільки одинокі прохожі поспішають на роботу.  Люблю метро, особливо свою Сирецьку лінію. Вона зручна і прохолодна. На машині люблю їхати через новий міст. Таке відчуття, що зараз попадеш в інший вимір. І ще я люблю... Та ні, все, взагалі, не 

перерахуєш. Ви краще прислухайтесь до свого серця. Хотіла б вам розказати багато цікавих фактів, легенд, історій. Та для чого.  Ви ж і самі зможете це прочитати. 1.Рибаков, М. Хрещатик відомий і невідомий: Краєзнавчі нариси. – К.: КИЙ, 2003. – 502 с.Надзвичайно цікава книга, присвячена історії однієї вулиці. Зате яка це вулиця! Це ж наш Хрещатик. І тут за півтори тисячі років таке відбувалось...2. Друг О., Малаков Д. Особняки Києва. – К.: КИЙ, 2004. – 824 с.Київ в ХІХ  та на початку ХХ ст. ставши цукровою столицею імперії переживав свій розквіт. Прізвища таких підприємців як Бродські, Терещенки, Ханенки відомі  і нині. Над спорудженням їх осель трудились найкращі архітектори свого часу, тому ці споруди,  по праву, вважаються шедеврами  архітектури. Їх долі, як і долі їх хазяїв, були не простими. Рідко який майстер детективу придумає краще, ніж сама історія.3. Рибаков М.О. Вулиця Архітектора Городецького: Історико-краєзнавчі нариси. – К.: Фенікс, 2007.– 224 с.Про цю книгу багато говорити не потрібно. Є місто Київ, а в ньому є вулиця Архітектора Городецького. Як кажуть: обов`язково до прочитання.4. Київ вчора і сьогодні: Фотоальбом. – Мюнхен, Київ,Москва: Вид.дім Ракурс- Artograf, 2002. – 223 с.Фотографи не дуже люблять хвалити творчість колег, але я все-таки порекомендую вам цей фотоальбом.  Бо я так не зніму, а якщо і зніму, то так не видам. Ви тільки гляньте, в яких містах ця книга друкувалась.  Паралельно ідуть знімки столітньої давності і сучасні. Про такі книги говорять – скарби бібліотеки.5. Ковалинський В. Київські мініатюри. Кн. І –ІV. – К.  2002 -2006. – Їх п»ять книг, майже кишенькового формату.  Про все і про всіх. Гетьман Скоропадський  і Віктор Ющенко, вулиці червоних ліхтарів  і пивзавод на Подолі, хто малював гривню і які листівки отримували кияни з фронтів першої світової. Слід відмітити, книги дуже цікаво ілюстровані. 6. Король В.Ю. Втрачене, але не забуте: З історії пам`яток церковної архітектури Київщини.-  К.,2006. – 96 с.Невелика книга, майже брошура, але дані вона містить унікальні. Автор – доктор історичних наук, професор Київського національного університету ім.Т.Шевченка відкриває завісу того, що ще недавно було захищено грифом «секретно». Як відомо, війна з релігією була війною і з культурною спадщиною.7. Жадько В. У пам`яті Києва: Наук. фотоілюстрований довідник-посібник. – К.: Фенікс, 2007. – 480 с.Перше видання, у якому науковець всебічно досліджує історію Спілки письменників: від Нестора-Літописця до сьогодення. Літературні музеї,  меморіальні дошки, некрополь, все, що буде цікаво  як літературознавцям, так і просто любителям книг.Письменник Рей Бредбері сказав: «Я отримав освіту безкоштовно в бібліотеці». Користуйтесь цією можливістю. Наша бібліотека завжди буде рада допомогти вам.

Світлана Маміна